Ексклюзивні подарункові Біблії

Біблії

Збірка священних текстів і писань, який відомий як «Біблія», отримав свою назву з олександрійського діалекту, на якому це слово означало «книга». Вважається, що написання окремих частин Біблії – це опис відносин між Богом і людьми і результат посланого божественного натхнення.

Мова і текст перших Біблій

Перші книги про Бога були написані на івриті, арамейською і грецькою коїні (олександрійському діалекті). Ті, тексти, які сьогодні вважаються канонічно, істотно відрізняються між собою в залежності від віросповідання: є ідентичні місця, але є і незбіжні. Так, єврейська Біблія (Танах) містить частину тих же текстів, що грецька Септуагина і християнський Старий Завіт.

Християнський Новий Заповіт – це зібрання творів ранніх християн, які в основному були євреями-учнями Христа, тим не менше, ці тексти написані не на івриті, а на грецькій койне, яким він був в першому столітті.

Різночитання

Кілька століть нашої ери не існувало єдиного, прийнятого повсюдно канону Біблії: локальні церкви та окремі регіони мали на це свою точку зору. На Сході не брали Апокаліпсис, на Заході - Лист до євреїв, але при цьому до канонічним текстам відносили Лист Варнави. Сирійська церква спочатку визнавала 22 книги. Були громади, де читали Діатесарон, Пастир Герми, Апокаліпсис Петра та інші твори, які одного церкви вважали такими, що не заслуговують місця серед основних текстів Біблії.

Канон

Одна з перших згадок про збірку канонічних книг, прийнятих в стародавній Церкві, з'явилося в збережених до наших днів творах християнських авторів IV століття н. е.., серед них Святі Афанасій, Августин, Ієронім, Руфіна. Вже тоді робилися спроби уніфікувати традиційні тексти, в т. ч. на місцевому синоді в Гіппон (393 р.) і Карфагені (397 р.), але свою остаточну форму канон римсько-католицької церкви ухвалив лише на Трентском соборі 8 квітня 1546 р.

Восточная церковь признала постановления Гиппонского и Карфагенского синодов обязательными, хотя позже был принят другой, более обширный сборник текстов, но и он претерпевал изменения на протяжении веков. Православная церковь приняла окончательное решение относительно содержания своей Библии в 1672 г. на синоде в Иерусалиме, тогда было добавлено большинство неканонических (рекомендуемых для чтения) книг.

Таким образом, согласования, уточнения и дополнения занимали больше тысячелетия!

Дополнения к основному тексту Библии

Додаткові тексти Біблії мають у різних релігіях свою власну назву:

• анагиноскомена в православ'ї;
• дейтероканонические в католицизмі;
• апокрифи в іудаїзмі та протестантизмі.