Неймовірний "Кобзар" Тараса Шевченка

     Кобза – старовинний інструмент, що згадується вже з ХІІІ ст. Традиційно на кобзі виконувались думи козацького циклу, що здебільшого були сумними та жалісливими, адже часто виконавцями ставали сліпі каліки, що жили з того, що мандрували між селищами та піснями-розповідями під власний акомпанемент заробляли на кусень хліба, – кобзарі.

     Чому перші поезії Т. Шевченка пронизані такою тугою? Це зрозуміло, адже перші свої вірші Великий Кобзар (як називають Тараса Григоровича), почав писати ще будучи кріпаком, вони були українською мовою, не мали бунтівного духу та закликів до революційних дій, але у них чітко відчувався протест проти суспільної несправедливості і прагнення до свободи.

     За життя поета було кілька видань його знаменитої збірки. Перша збірка була видана у 1840 р. і Петербурзький цензурний комітет вважав, що їй треба дати назву «Малоросійські пісні та вірші», однак П. Мартос, котрий був небайдужою людиною, наполіг, щоб вона була перейменована у «Кобзар». Як і усім людям, Т. Шевченкові була притаманна невпевненість у собі, свої тривоги та сумніви напередодні видання збірки він втілив у вірші «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами». Коли збірка побачила світ, на неї з усіх боків накинулись цензори-критики, яким здалось, що у віршах дуже багато неприємних натяків, і на їх вимогу з оригінального тексту було вилучено окремі місця (близько 10% від загального обсягу).

     Тим не менше, перший «Кобзар» 1840 року був моментально розпроданий за непомірну на той час ціну – 1 карбованець сріблом (для порівняння – 1 кг м’яса коштував близько 6 копійок). Навіть урізаний цензурою «Кобзар» користувався величезною популярністю і буквально «зачитувався до дір», про що писали сучасники. Зрозуміло, що така раптова популярність творів колишнього кріпака не могла залишити байдужою імперську владу і збірка піддалась гострій несправедливій критиці, не подобалось навіть те, що на початку книги був розміщений малюнок В. І. Штенберга: сліпий кобзар із хлопчиком-поводирем. Хоча цей рисунок не стосувався якогось певного твору, з ним книга сприймалась як гармонійний образ. І з того часу ілюструвати «Кобзар» бралися відомі талановиті художники, серед них і сам Т. Шевченко і його славетні авто ілюстрації.

     Перший «Кобзар» створив такий резонанс у суспільстві, що у 1847 р. Т. Шевченко був арештований, а книгу вилучали та нищили не лише з бібліотек, але й в окремих людей; книга стала забороненою в Російській імперії. Поціновувачі творчості Шевченка спромоглися видати зацензуровані вірші у Лейпцизі у 1859 р. А у 1860 р. у Петербурзі побачив світ перший переклад «Кобзаря» на російську мову – останнє прижиттєве видання.

     З того часу «Кобзар» Тараса Шевченка передруковувався дуже багато разів, твори переписувались вручну та копіювались. Окремі поезії перекладено та видано понад 100  іноземними мовами, а найвідоміший твір «Заповіт» перекладено майже 300 разів. Усе це свідчить, що творчість Шевченка постійно знаходить відгук у серцях людей, нею захоплюються, її вивчають, знімають художні фільми та ставлять вистави. А скільки віршів з «Кобзаря» стали піснями і не виходять з репертуарів професійних та аматорських хорових колективів світу!

      «Кобзар» пережив гоніння і витримав випробування часом, це ті твори, які читаються із задоволенням і захопленням, адже вони написані легкою мовою, а проблеми та почуття, що в них відображені не старіють, постійно знаходячи відгук у серцях людей.